click0 | Reading

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

juan_gandhi

balu

Слава Ісусу Христу, парафіяни! Сьогодні, у Луки 12:16-21, Господь говорить з нами про багатство 🙂 Хто хоче бути багатим? Що ж, хто то має вуха нехай слухає 🙂:
Сказав Господь таку притчу: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам у собі, кажучи: “Що мені робити? Бо немає куди мені зібрати плодів моїх”.
І сказав: “Ось що зроблю: зруйную мої житниці та більші збудую, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє, і скажу душі моїй: “Душе́, ти маєш багато добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!””
Але сказав йому Бог: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою зажадають від тебе: кому ж дістанеться те, що ти заготовив?” Так буває з тим, хто збирає для себе, а не для Бога багатіє».
Що таке багатство? Це якась цінність, так? Гроші, кар’єра, зовнішність, влада, майно, сприйняття серед людей, стиль життя, люди. Багач у притчі мав багатство, судячи з усього чесно зароблене умом та працею. І, в принципі, саме-по-собі багатство не викликає осуду. Але є проблема — це навіщо йому було багатство. Його ціль була: 19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Десь ми вже це чули, в іншій притчі, про багача і Лазаря. Як Господь ставиться до такої позиції? 20 Бог же до нього прорік: Нерозумний... Це майже та сама оцінка, яку ми бачимо в 13-му псалмі: Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! І ми знаємо про сумну долю таких багачів. Так в чому ж гріх?
Господь тут відповідає:21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. Тобто мова йде що є ще якесь багатство, і це багатство не земне, яке точить іржа, і що його потрібно збирати.
І власне те, як ми збираємо багатство показує яке саме багатство ми збираємо. Так говорить Господь: люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Якщо ми прагнемо грошей, кар’єри, слави, здоров’я, країни, іншої людини, навіть “духовного життя” (точніше стилю життя) усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю то що є нашим... ну, не Господом, а кумиром? Не сотвори собі кумира.
Взагалі, Заповіді варто розглядати не як заборони, а як межі, за якими небезпека. Ці межі встановлені для нашої користі.
Хоча Господь створив нас з любові і для любові, Він нас не потребує. Він нас любить, але Він буде існувати і без нас. А ми створені для того, щоб любити Його, спілкуватись з Ним, мудро і з любов’ю царювати над цим світом. А кумири починають царювати над нами. Я називаю це “достігаторство”. Проблема не в грошах, майні, здоров’ї, красі, творчості — це благословення їх мати. Проблема в тому, що достігаторство відрізає нас від Джерела життя, випиває життєві сили і нічого не дає взамін.
А є інша крайність: від того всього відмовитись, але все одно не знайти того, що шукаєте. Бо це теж може бути достігаторством тільки вже в навколодуховному плані.
Свято місце пусто не буває, на місце Бога прийдуть кумири. Питання, чи дадуть кумири те, що ми справді шукаємо?
Напрямок в якому ми йдемо перевіряється одним питанням: ти щасливий? Не гордий досягненнями, а саме щасливий? Якщо ми боїмося втратити це щастя — ми щасливі? Бо земні речі можуть дати щастя, але на деякий час. Це лише питання часу, коли вони нас розчарують — у нас закінчиться джерело доходу, заберуть на війну, покинуть любимі, діти виростуть, станемо непотрібними. І прийде гіркота і пустота. І те, що колись робило тебе щасливим тепер зробить тебе рабом. І при тому всьому людина може ходити до Церкви, жити церковним життям але не бути щасливим. Чому так? Бо не те багатство ми шукали...
Бо потрібно шукати Бога, а не кумира. щастя дає відносини з Богом, вони приносять Царство Небесне.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? (Мт. 16:26) Чи достігаторство дасть нам мир, радість, благодать? Царство Небесне всередині вас є. Ми його досягнемо? Взагалі, рай без Бога можливий?І
Що ж, браття та сестри. Господь каже, де нам шукати правильне багатство. Молімося, щоб його знайти. І нехай благословить нас Бог всемогутній: Отець, Син і Святий Дух!

Watch on YouTube

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Тривалі відключення тривають.

Чекаю на перемогу.

ofeliyadd

Забавно наблюдать как все обсуждают сходку двух консильери Трампа в лице его зятя и друга, партнера по гольфу и недвижимости у мафиозного гангстера / криминального пахана Путина. Поехали отчитаться, а пахан еще и поиздевался над этими засранцами, заставил три часа ждать, а потом еще и выслушать полуторачасовую лекцию о Полтавской битве. Затем отправил их домой с ценными указаниями по разделу зон влияния. А уже через два дня после сходки в Кремле, Министерство финансов США частично приостановило санкции против России, объявленные в октябре прошлого года, как минимум до 29 апреля в отношении АЗС под брендом «Лукойл» за пределами России. Быстро Трамп отреагировал. А тут еще и Турция - ключевой посредник в переговорах, вызвала послов из Украины и России после того, как Киев взял на себя ответственность за атаки беспилотников на связанные с Россией танкеры в Черном море. Тогда как турки погрозили нам пальчиком и сказали больше так не поступать, Румыния уничтожила наш морской дрон. Российские дроны сбивать над территорией Румынии они боятся, а наш уничтожили, спасая очередной танкер. Путин сразу угрожает отрезать Украину от моря.

( Read more... )

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Тривалий обстріл минулої ночі безпосередньо Київ не зачепив, але від тривалих відключень потерпаємо й ми. Гадаю, чи не перевірити, як працюватиме мій запасний безперебійник, якщо встромити його послідовно з основним.

Чекаю на перемогу.

juan_gandhi

Oh, I was working all day and just finished it (pushing my shit to github).

What was going on: Postgres, handled via Slick, was hanging on certain operations. Giving it 15 seconds or something did not help. More, psql was hanging on connection. Meaning that connections were interfering. Really not my area of expertise, yet. Safa was supposed to be helpful, but well.

Anyway, now I know what happened.

Slick, when you call it, returns you a future. If you don't want to wait (why should you), you "chain it" with the next future. But the fucking truth is that it's a Scala Future. It launches right away. Which is not what I want to have, I want it start after the first one is finished, there's a dependency.

So, one solution would be to concatenate all those sqls in one big chunk, and execute; another would be to remember what I knew about Scala Futures and chain them properly. The third solution would be to use ZIO.

But wait, I can't seriously expect something different from Slick, it just returns you a launched future. I'll have to chain them via "onComplete".

Vaguely I remember dealing with this shit eons ago, no I have to fix it. Why would a promise help, I don't see. Oh, whatever. Tomorrow.

An alternative would be just use a regular CPS, since that's how it works. Not creating a future before the previous one started. That would be the sanest solution.

juan_gandhi

Римляне называли этот городе Elusa

andrzejn

На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

malyj_gorgan

Вчора в готелі треба було заснути трохи раніше, ніж того хотіла фізіологія. Побачив коло ліжка, крім стандартної Гедеонової Біблії, сабж. Соромно признатися, але я раніше з мормонської літератури не читав абсолютно нічого, навіть мюзикл не дивився. Study in Scarlet Конан Дойля і трохи байок від колеги з Солт Лейка -- от і всі мої знання. А тут -- оригінал. Ну, я відкрив...

Зате заснув легко і швидко!

Нє, я хвилин 10 таки почитав. Далі перших 30 секунд було зовсім важко, не зміг би. Але придумав: це треба читати, уявляючи собі інтонації, вимову і вираз обличчя Рована Аткінсона. Тоді -- прекрасно.

malyj_gorgan

Повернувся з Канади -- їздив на робочий тиждень в містечко з історично-значимою назвою Ватерлоо біля Торонто. Кілька спостережень. (Нагадаю, що це не узагальнення, а спостереження.)
(а) Слідами попереднього допису: машинний гігантизм теж присутній, але помітно менше, ніж в Каліфорнії -- кількість звичайних машин від мідсайз і вниз відчутно більша.
(бе) Враження від спостереження за вельми фінансово успішним високим начальством: люди якісь.... нормальніші, чи що? Менше снобізму і дикої суміші корпоративної нарваності з відчуттям власної важливості. Чи це не Канада vs США і навіть не Канада vs Каліфорнія, а решта світу vs Кремнієва Долина? (Хоча Сіетл в цьому плані такий самий, як СФ і околиці, тому, може замість Кремнієвої долини треба писати "Західне Узбережжя"?)
(це) А от на предмет поїсти мені там все не щастить і не щастить. Що їжа, яку замовляють в офіс, що кілька ресторанних спроб, що меню на корпоративний бенкет на 150 чоловік. (Бенкет, правда, "демократичний", в якомусь боулінгу, блін... ) Що азіатський фьюжн, що балканський (я шукав Ukrainian food, мені запропонувало Veslo Family Restaurant, виявилося -- серби), що тайська їжа, що традиційна-американська, все якесь пересолене, пересмажене, переготовлене... Вся наша команда залишилася глибоко розчарована і з печією. Чи це ми надто баловані в своїх Сан Францисках і Нью Йорках?
(де) А от сніг і мороз -- це вони могли б і поменше. Я, блін, замовляв полярне сяйво, а не оцево під ногами!

juan_gandhi

Куда подевалися друзья в дискурсе вообще?

Вот здесь любопытнейшая картинка частоты употребления слова "друг"

А вот здесь автор пишет, что сочетание "верный друг" вообще вышло из дискурса в нашем веке. Вместо этого водятся "личные друзья" (у диктаторов и богатеев) и "близкие друзья" - те избранные, что не через фесбук сконнектились, а в реале.

Я вообще давно уже подозревал, что сама идея "верных друзей" и т.п. была внесена в русскую литературу советскими литераторами. Знаете, это, с приторной улыбочкой, голосом шпрехшталмейстера - "а теперь, дорогие друзья, выслушайте вашу любимую песню "Валенки"." Ну и все эти песни, где "верные друзья" преодолевают препятствия, борясь с врагами социализма и перестройки.

Но куда съебались все верные друзья в последние пару десятков лет - загадка! Что характерно, с friends всё практически буквально almost exactly наоборот.

Загадка!

juan_gandhi

В СССР нам говорили, что народ и партия едины, и армия - плоть от плоти народа (хотя бы и крайняя). А мы не верили. А зря.

henry_flower

Я побачив це недавно, але коїтися воно почалосі біля року тому. На деяких уйоб-сайтах звичайний теґ img став раптом виглядати як божевільне майкрософтське ікстеншона Інторнет Іксплореру 1998 року:

<img src="blob:https://example.com/b501e863-fe43-4b63-ae5d-dac14cac097e">

Уйоб-сторінка, яка його містить, наочно рендерить зображення без жодних прублем, але коли наївний користувач збросіт лінк в чят, з того вийде нічого--блоб, на який посилається <img>, існує лише ув пам'ті конкретного інстансу бовзера, а на https://example.com/UUID сервер відповість 404.

Навіщо це роблять? Деякі люди кожні n років починають боятися хотлінкінґу (сволочі воруют наш трафік), борці з ЕйАй намагаються зіпсувати бізнес злим корпораціям, а поціновувачі іграшкових DRM тішаться від нової скіми.

Якщо подивиться на fetch-ріквести такої сторінки, там будуть ресурси які схожі на зображення, але насправді не є ними:

$ url='https://ia800206.us.archive.org/🙈.jpg'

$ curl -sI "$url" | grep -e type -e length -e obfuscate
content-type: image/jpeg
content-length: 267470
x-obfuscate: 1|uoEV6/PZOWtGhOZdVM898w==

$ curl -s "$url" | head -c25 | file -
/dev/stdin: data

Такий .jpg є зашифрований. Частковий ключа є ув X-Obfuscate хедері, але про це не знає ані скрейпера рендомної ЕйАй контори, ані будь-яка соцсіточка. Шифр також не афішується, і кожний уйоб-сайт може мати який завгодно, дотримання рекомендацій тут зводить нанівець мету обфускації.

Алгоритм малювання зображень тоді стає таким:

завантажити зашифрований хфайла;
розшифрувати його ключем з відповідного хедеру і запхнути результат ув блоб;
створити посилання на блоб хфункцією URL.createObjectURL;
інджекнути до DOM елемента img, у якого атрібута src дорівнює новому посиланню.

Для збільшення ентропії можна написати кастомного елемента:

<img-blob alt="a fluffy cat" src="cat.bin"></img-blob>

який буде робити все перелічене самотужки.

Ув якості економії, аркайв.орґ AES-CTR-шифрує лише перші 1024 байт зображення. Бовзери знають про AES, але суворо вимагають secure context, що може дратувати під час тестування, тому для мікімаусного DRM можна взяти xor-шифра.

Обфускатувати X-Obfuscate хедера можна ще більше. Наприклад

x-obfuscate: rlW2MKWmnJ9hVwbtZFjtVzgyrFV6VPVkZwZ0AFW9Pt==

виглядає як рядок ув base64, але

$ echo rlW2MKWmnJ9hVwbtZFjtVzgyrFV6VPVkZwZ0AFW9Pt== | base64 -d | xxd
base64: invalid input
00000000: ae55 b630 a5a6 9c9f 6157 06ed 6458 ed57  .U.0....aW..dX.W
00000010: 3832 ac55 7a54 f564 6706 7400 55bd 3e    82.UzT.dg.t.U.>

Я спитав вініпухівський ДіпСік розібратися: він витратив 9 хвилин і залишив без води 2 села ув провінції Чжецзян, був кілька разів дуже близько від мети, але зрештою зазнав невдачі.

Рядок був оброблений напилком rot13:

$ alias rot13="tr 'A-Za-z' 'N-ZA-Mn-za-m'"
$ echo rlW2MKWmnJ9hVwbtZFjtVzgyrFV6VPVkZwZ0AFW9Pt== | rot13 | base64 -d
{"version": 1, "key": "12345"}

Ув якості домашнього завдання, до кастомного елементу можна додати еквівалента loading="lazy" за допомогою Інтерсекційного Спостерігача.

juan_gandhi

"Меня отвезли на Васильевский остров, а в тот же час и родитель мой с моею матерью, которая с сего времени его уже более и не видала, ибо судьбе было угодно, чтоб прощание их друг с другом было в сей раз последнее. Какое счастье для смертных, что они не знают ничего из будущего! Какими слезами не преисполнено б было сие расставание, а если б было известно, что оно последнее в жизни!"

source

balu

Жаль, що його не релізнули років на 5-7 раніше. Розвиток індустрії міг би бути більш прямим.
Що мені дуже подобається:

реалізація масивів та списків в одному зручному стилі.
залишили вказівники (pointers)
підхід до обробки помилок, коли нема try/catch, а є перевірка прямо там, де вони можуть виникнути. Особисто я і в інших мовах намагаюсь так робити, не доводячи до try/catch в яких ти легко можеш загубити серйозну проблему. Тим більше що раніше, вони були дорогі в java.
підхід до ООП, де нема об’єктів в класичному стилі, з наслідуванням, а є об’єкти в стилі SmallTalk з повідомленнями та композицією. Колись я щось таке робив на Python:
```
my_object = {
    "method": lambda: print("Hello...")
}
my_object["method"]()
```
І на чистому С теж можна використати цей підхід. Тобто об’єкт за такого підходу є — це те, що він може робити (це ще називається качина типізація), а не класична ієрархія класів. /В Python та JavaScript ми маємо качину типізацію з ієрархією класів — жахливу і тормозну суміш/. А тут все швиденько.

Що не подобається:

вцілому, це Pascal-переросток з дещо наркоманським синтаксисом (розумію, компілятор робити простіше). Втім, це не дивно, бо розробники явно пройшлись з олівцем статтею Брайяна Кернігана.
UTF-8 для кодування строк. В результаті є два різних текстових контейнера: строки і руни. Я розумію різницю між ними, але людина сприймає string як читабельну строку і вводити для роботи з цим різні сутності не дуже добре. В Java зробили простіше String — це юнікод, який за потреби просто перетворюється в те, що потрібно.
відсутність Optional, як у Java. Я люблю його за те, що це свідомий контракт, який потрібно обробити. В Go можна для цього використати кортеж, але на мій смак Optional краще тим, що такі б’є по рукам. Це один з тих нечастих випадків, коли я підтримую цю практику.

Боюся, що Go це лебедина пісня тієї old school школи, яка дотримувалась мінімалістичного підходу, де інструмент має бути простим, а відповідальність залишається на програмістові. Я люблю цей підхід, який реалізовано в С та Go. Але «Не вірю я у силу слова, а вірю в силу звіздюлєй» © Митець. Для великих команд з такою-сякою кваліфікацією та складних проектів краще Java. В принципі, поки що Go мені більше подобається ніж ні і куди засунуть однозначно знайдеться.